Цілюща влада вистражданого слова - раздел Образование, ПУБЛІЦИСТИКА Й ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТУ Особливо Варто Наголосити На Силі Переконання У Праві На Цілющу Владу Вистраж...
Особливо варто наголосити на силі переконання у праві на цілющу владу вистражданого слова, що його демонстрував Іван Франко. Паралелі в цьому випадку з найвидатнішими геніями людства цілком доречні. У поезії «На старі теми» І. Франко малює постать блаженного мужа, який у хвилях занепаду, коли глохне й найчутливіша совість, «диким криком збуджує громаду, і правду й щирість відкрива, як новість». Творча особистість, для якої життя є обов’язком служити, не йде на згоду з підлістю, не поклоняється злому, на суді неправих підносить свій голос, щоб «заціплії сумління» тормосити. Шляхетний вибір, несхитна позиція у боротьбі за правду і справедливість «кров людства облагородить»4. До 150-річчя від дня народження Івана Яковича Франка солідні українські видання вмістили серію концептуальних статей, документальних матеріалів, у яких наголос зроблено на ролі творчості Франка – будівничого відродження української державності, речника патріотизму, невтомного орача української духовної ниви, який осягнув славу світу. Дуже важливо, що, скажімо, газета «Українське слово» передрукувала статтю Симона Петлюри «Іван Франко – поет національної чести», яка вперше була вміщена у газеті «Украинская жизнь» в 1913 році (число 5. – С. 26-40, число 6. – С. 76-89). Творячи «культурну і громадську міць рідного народу», підкреслює Петлюра, великий мудрець України «б’є (словом), як батогом, і очищає, як каяттям»5. Особливо плідно і всебічно розкрито роль Івана Франка у концептуальних статтях авторитетних експертів і журналістів на сторінках газети «День». Самі заголовки є промовистими: «Що значить бути патріотом?» (2006. – 21 лип.), «Уроки Франка» (2006. – 11 серп.),
4 Франко І. Вибрані твори. – К., 1956. – С. 81.
5 Див.: Українське слово. – 2006. – 23-29 серп.; 30 серп. - 5 верес.
«Ювілейна франкіана Сергія Єфремова» (2006. – 11 серп.), «Ювілей Івана Франка як тест на культурну та політичну притомність українців» (2006. – 1 верес), «Творець нації» (2006. – 2 верес), і особливо розгорнуте дослідження Дмитра Павличка «Будівничий української державності», вміщене у двох номерах газети (2006. – 12, 15 серп.).
Як відомо, остаточно «самостійницький курс» Івана Франка було оформлено у його відомій статті «Поза межами можливого»,яка побачила світ на сторінках «Літературно-наукового вісника» у 1900 році. Саме того ж року, і це символічно, Микола Міхновський виступив з брошурою «Самостійна Україна». Професійно добротно відзначив роль статті Франка Богдан Червак у газеті «Українське слово» (2006. – 23-29 серп.). Тут переконливо обґрунтовується концепція неминучості державного становлення української нації. Це станеться чи під тиском «шлункових ідей», чи «національних ідеалістів». Франко засуджував тих діячів, які закликали займатися тільки «не політичною культурою», тобто «плекати рідну мову, письменство, освіту», але не втручатися у політичну діяльність. Таке «егоїстично-матеріалістичне» розуміння потреб нації веде український народ до зневіри та апатії. Однак Б. Червак, як і інші автори, не повністю наводять геніальне судження Франка про націю. Подано лише частину абсолютно точного аналізу і унікальної передбачливості нашого Каменяра: «Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді б широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації».
Надзвичайно важливі подальші уточнення І. Франка: «Може бути, що колись надійде пора консолідування якихсь вольних міжнародних союзів для осягнення вищих міжнародних цілей. Але се може статися аж тоді, коли всі національні змагання будуть сповнені і коли національні кривди та неволення відійдуть у сферу історичних споминів. А поки що треба нам із чеським поетом стояти на тім:
У зорях небесних великий закон
Написаний, золотолитий,
Закон над закони: свій рідний край
Над все ти повинен любити.
(із «Космічних пісень» Яна Неруди)
З точки зору поставлення проблеми, що головне в публіцистиці, добору арґументації, моделі та виражальних засобів цей витяг з дуже актуальної понині статті заслуговує на те, щоб на ньому застановитися докладніше. 1. «Рами нації» – якраз і є це субстанція органічна, від Бога, тому без розуміння ЇЇ цілісності, передовсім духовної, неможливо вирішувати те чи інше питання в ширшому масштабі. 2. Фарисейство інтернаціоналістів для І. Франка таки стало очевидне, бо уся попередня історія людства засвідчувала прагнення речників планетаризму, осіб зі зміненими прізвищами нав’язати іншим меркантильний погляд на життя, зруйнувати дві засадничі речі – традицію і віру. 3. В І. Франка слова «своє духовне відчуження від рідної нації» подано в розрядку, інакше кажучи, він на них особливо акцентує. Чому? Знову ж таки, попередній досвід співжиття народів застерігає від людей, які зреклися Бога і рідної матері. Фальшиві пророки, розробивши витончену систему маніпулювання суспільною свідомістю, понині оперують стереотипами «вселюдськості» – за цим стоїть егоїстичний груповий інтерес. 4. Надзвичайно цінна думка про сповнення всіх національних змагань, про відхід у непам’ять національних кривд та неволень. І. Франко прекрасно розумів, що серед народів не повинно бути ієрархії, всі рівновеликі в моральному сенсі, мудрість кожного народу очевидна, її треба берегти як зіницю ока. Будь-яка нація відповідає перед вселенською спільнотою за самозбереження, самоідентифікацію, інакше матимемо загальну деградацію, що, зрештою, довело намагання перемішувати етноси у різних «топильнях», особливо через цілеспрямоване формування «гомо совєтікуса». Скривдження націй призвело до того, що людство не тільки збідніло, змаліло, спростачилося, але й обтяжило своє сумління – бо часто дозволяло імперським силам пригноблювати слабшого, а то й вчиняти жахливі етноциди, тотальну загладу у війнах, революціях, через голодомори та інші нелюдські способи, тут історія України XX ст. дає страхітливі результати. Нарешті, закон над законами полягає в тому, що без рідної землі щасливим не будеш. Якщо ми над усе не любитимемо рідний край, відмовимося від себе під натиском зденаціоналізованих сил, то справді, як часто повторював І. Франко, відкриються ворота для всякої підлості.
Усе наче виписано з реалій початку XXI століття. Ще не сповнені «всі національні змагання», а вже скомерціалізовані і змонополізовані
мас-медіа впроваджують у масову свідомість неминучість глобалізації саме у варіанті домінування певних націй і цивілізацій. У науковій літературі не відтворюють також кінцевого акорду цієї програмної статті Івана Франка. А саме він пояснює і прояснює певні тенденції світового розвитку: «Ми мусимо серцем почувати свій ідеал, мусимо розумом уяснювати собі його, мусимо вживати всіх сил і засобів, щоб наближуватись до нього, інакше він не буде існувати і ніякий містичний фаталізм не сотворить його нам, а розвій матеріальних відносин перший потопче і роздавить нас як сліпа машина»6.
Як бачимо, найглибший елемент мотивації відображається у способі впливу на масову свідомість. І. Франко не ставить метою максимально розбурхати пристрасть, спричинити конфронтацію між політичними силами чи навіть націями, цивілізаціями. Ми не бачимо тут семантичного натиску, підміни понять, войовничого ідеологізму, нетерпимості, пресингу в арґументації. Натомість, виразно проглядається шляхетна мета пошуку консенсусу, зрозуміння й пошанування вартостей об’єкту впливу. Тому використані засоби арґументації становлять моральну цінність. Дуже поширена і в ті часи, і особливо нині стрибкоподібна ідеологічна мутація, що неминуче призводить до руйнівного резонансу, була витіснена таким комунікативним діянням, що обов’язково націлене на спільний пошук розв’язки існуючих проблем, коли співпраця на рівні арґументів набирає субсидіарного характеру. Фахівці давно довели: принцип допоміжності (субсидіарності) слід розуміти не як нав’язування бажаних для себе розв’язків, а надання кожному учасникові діалогу чи пасивному споживачеві інформації можливості самому дозріти до відповідних для нього найкращих реалізацій та допуск до індивідуальної творчості кожного, до кого апелюємо, з ким кооперуємося. Це – евристична публіцистика.
Все темы данного раздела:
Додатки 358
Йосип ЛОСЬ:
«Університет не може бути товариством
із обмеженою відповідальністю» 358
Ришард КАПУСЬЦШСЬКИЙ:
«Нещастям для медіа є інтелектуальні лінощі
ї
Структурна криза світосистеми
Всеохопні катаклізми XX століття, що його газета «Нью-Йорк Таймс» назвала «століттям Сатани»1, спричинили стрімке наростання різнопланового духовного і соціально-політичного досвіду людс
Віднайти істотне
Журналістика нині – футуристична й архаїчна водночас. Вона начебто переносить нас у магічний світ. Це стосується передовсім телебачення, яке репрезентує тривіальну культуру, нетривкі символи, до чо
Наукові погляди на журналістику
Завжди доречно зіставляти методологічно-теоретичні постулати з результатами їх практичної реалізації. Позитивізм, екстраполюючи своє бачення історії на медійну сферу, остаточно, ще після Другої сві
Орієнтації мас-медіа
Варто збагнути плідність суджень представників різних народів, епох, цивілізацій щодо сфери творчості, мистецтва управління душами. Але перш ніж відтворити кілька засадничих орієнтирів «будівництва
Місійність слова
Йдеться про непорочність розуму. Ідейний архітектор італійського Відродження XIX століття Джузеппе Мацціні залишив нам блискучі розмислення про суть публіцистичної творчості, що її він не відділяв
Горизонти української світоглядної публіцистики
Українська світоглядна публіцистика відображає відмежовування від двох крайніх поглядів на мету і сенс історії: від точки зору «тільки цього світу» (марксизм, лібералізм) і від точки зору «виключно
Кредо Волтера Кронкайта
Унікальну сторінку в історію світової журналістики вписав американський телекоментатор Волтер Кронкайт. У своїх мемуарах, названих скромно «A reporter’s Life» («Життя репортера»), він орієнтує нас:
Кількість примірників щоденних газет/1000 мешканців
1.
Японія
7.
США
2.
Швейцарія
Орієнтир – метааналіз історії
Нагадаємо, як трактує цей термін словник: «Мотивація – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось; мотивування»1. Йдеться про підставу, привід для якої-небудь дії, вчинку, про
Вища школа – кузня світоглядних думок
Щораз більше теоретиків і практиків журналістики переконуються у потребі фундаментальної журналістської освіти. Університет – вища школа. Отже, на відміну від середньої, він повинен забезпечити вищ
Інтегральність мотивації
Отже, дбаючи про повноцінну підготовку фахівців, не маємо права дати можливість так званим новаторам витіснити нас з континентальної, тобто фундаментальної системи навчання журналістів і замінити ї
Філософія факту
Відколи утвердилася могутність журналістики/публіцистики, людина сягала до газети не лише для того, щоб дізнатися про останні події, але й щоб випрацювати собі певний погляд на речі, щоб зрозуміти,
Моральна кристалізація ідеологічних вартостей
Публіцисти-концептуалісти завжди вміли відрізняти дочасне й минуще від остаточного. Вони усвідомлювали (усвідомлюють), що без подвижництва, ентузіазму й досвіду будь-яке навчання стане даремною тра
Культурний чинник – визначальний
В умовах всеохопної моральної та екологічної кризи людства на порядок денний поставлено проблему докорінної переоцінки вартостей. Незважаючи на очевидні великі осяги цивілізаційного влаштування жит
Медіатизація політики
Нині роль ЗМІ інтенсифікується з кількох причин. Серед них, по-перше, нові технічні й технологічні можливості збирання, акумуляції та передачі інформації, по-друге, розширення й укорінення демократ
Вплив мас-медіа на діяльність політичних інституцій та громадської думки
Сфера впливів
Франція
ФРН
В-британія
Іспанія
США
Судочинство
Сучасна преса світу і проблеми морально-екологічної кризи на зламі епох
Кожна історична доба – це сторінка у божественній книзі Провидіння. Час постійно залишає по собі невитравний слід. Відтак маємо вчитуватися у цей «слід». Під сучасну пору, коли ми воювали один прот
Уникати підміни понять
Минали століття, змінювалися цивілізації, зміщувалися акценти у дослідженнях сфери комунікації, але – закономірно! – повертаємося до плодотворних орієнтирів європейської культури. Наша українська т
Публіцистика онтологічного оптимізму
Епічне бачення світу українською та закордонною публіцистикою має бути систематизоване, ґрунтовно осмислене й задіяне як для навчання молодої генерації, так і для грамотного керівництва динамікою с
Авангард духу: концепція Миколи Шлемкевича
Почнімо з усталених дефініцій. Новий тлумачний словник української мови так визначає суспільство: «Сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробниц
Пріоритет макротексту
Щоб примножувати мудрість, треба постійно переосмислювати своє минуле, звіряти з досвідом інших народів. Це допоможе перекодову-вати інформацію у знання, а знання – у розуміння. Просвіщати – означа
Свобода як істина
Свобода без істини – шлях егоїзму. У документі «Сіяння істини» Іван Павло II зазначає, що вона просвіщає розум і формує свободу людини. Йдеться про цілісний сенс життя. Існує фундаментальний зв’язо
Роль особи в історії
Про роль особи в історії писало чимало знаних у світі політиків, учених, публіцистів і т. ін. Фундатор сюжетної публіцистики Плутарх залишив нам неперевершені зразки життєпису тих постатей Антики,
Концептуальна публіцистика: історичний аспект
Класичним прикладом такої публіцистики у вигляді 36 листів із п’ятимісячної подорожі до Росії є книга «Росія 1839 року» Астольфа де Кюстіна – французького письменника і журналіста, нащадка давньої
Спадок XX століття: Європа
Збереження пошани до правди й пізнання передбачає: по-перше, сповнення обов’язку щодо історії, по-друге – обов’язку пам’яті. Для публіциста-історика38 не може бути заборонених тем і жодн
Спадок XX століття: Азія, США
Подібний вплив на масову свідомість мала публіцистика Леопольда Вейса (1900-1992), журналіста зі Львова, який прийняв іслам й одержав ім’я Мухаммед Асад. У мусульманському світі його трактують як в
Українська традиція публіцистичного тексту
Входження у світ історичних осіб, подій дає змогу не тільки автентично проаналізувати процеси, а й відчути, пережити їх. Тобто – краще розуміти, ніж просто пізнавати. Схоплення життя інтуїцією веде
Нагнітання деструктивності
Посилення глобальної напруженості, викликаної передовсім матеріальними чинниками (боротьба за ресурси, зиск, економічна, політична і мілітарна експансії та ін.), у журналістській теорії та практиці
Ідеологеми Жана-Поля Сартра
Публіцистика «думання» давно звернула увагу на те, що, незважаючи на перемогу у двох світових війнах XX століття, ліберальна
демократія не витворила нових ідей, які б після страхітливих
Позиція Амоза Оза щодо фанатизму
Вищенаведені приклади публіцистичної діяльності «Столичных новостей» дають, крім усього іншого, підстави зазначити, що арбіт-ральний підхід до історії, претензії на роль «командирів дійсності», неп
Пастки постмодернізму
У 1597 р. філософ і теоретик науки Френсіс Бекон увів в обіг стереотип «Знання – це сила». Він і його сучасники були переконані, що незабаром знання вирішить усі проблеми людства. Ренесанс та просв
Призначення ЗМІ – засоби масового порозуміння
«Мас-медіа повинні стати засобом масового порозуміння, натомість масовість спричинила перевагу турботи про засяг комунікації над турботою про її зміст; «переважає комунікаційний супермаркет», – до
Правда – найвищий етичний ідеал
Найголовніше завдання журналіста – служити правді й справедливості. За Великим тлумачним словником сучасної української мови, «ПРАВДА – 1. Те, що відповідає дійсності; істина. // Певна сукупність д
Онтологія публіцистики
Онтологія публіцистики полягає у її всеохопності, на відміну від науки, яка визначається переважно матеріальними онтосами, до того ж – відзначається специфікацією. Публіцистика має справу з матеріа
Дійова особа історії
Освіченість насамперед полягає у тому, що глядачів, тим паче серед журналістів, не повинно бути. Кожний із нас – дійова особа історії. Її описувати на своє задоволення замало, історія твориться кон
Етичне розуміння професіоналізму
Свобода, якщо вона не сполучена з етичним розумінням професіоналізму, є просто непорозумінням. Отже, примат правди над журналістикою, а не навпаки! Саме правда є шансом стати автентичним
Слово, що визволяє, чи слово, що поневолює?
У слов’янському світі правда тісно пов’язана зі світлом, святістю. Так, у староруській мові вона має передовсім значення «Суду Божого». Євген Сверстюк у своїх роздумах «Свобода слова і культура дум
Позбутися селективної моралі
У кожній країні у всі часи, за усіляких умов знаходилися подвижники, які увесь запал серця, увесь талант віддавали благородній справі. Не так давно пішов з життя Володимир Маняк, який зробив першу
Світоглядна публіцистика Світлани Алексієвич
Унікальну місію виконує білоруська письменниця й публіцистка Світлана Алексієвич. Вона працювала в районній, республіканській газетах, завідувачем відділом нарисів і публіцистики журналу «Неман». З
Нинішнє буття без метафіки збагнути неможливо. Слід шукати нові механізми впливу на народну свідомість.
У цій розмові С. Алексієвич тепло згадує про свій український родовід, «дуже барвисте, гарне дитинство», радить «дати свободу самій природі речей» у Білорусі, де знищена національна субстанція, том
Відходять; ми не додумуємо речі до кінця, жонглюємо, шаманимо старими словами.
Сама творчість С. Алексієвич, «нова література факту», її роздуми над специфікою, потугою (або неміччю) слова заслуговують окремого дослідження. Наразі – деякі рефлексії. Публіцисти, так само, як «
Вирішальна роль слова-рушія
У всіх культурах зазначено першоідею, первісний сенс буття. Дао, Логос, Архетип, Парадигма, Монада та інші слова-коди підкреслюють первинну, вирішальну роль інформації у зародженні життя, функціону
Вернути в журналістику правдолюбство і моральний пафос
Публіцистика, яка останніми роками виконала роль месії, оголивши жахливе минуле імперії та комунізму, недвозначно довела, що логіка безоглядної боротьби веде до боротьби, позбавленої логіки, до роз
Плекати сакрум, вибудовувати сенс
Світоглядна публіцистика під сучасну пору, крім оперативного осмислення поточних подій найширшого діапазону, намагається дати
вичерпну відповідь на фундаментальні питання буття, розвитк
Громадянське суспільство – інституція доброчесності
Суто позитивістська методологія, як засвідчив досвід історії, є помилковим мірилом. Людину не можна вилучати із трансцендентності, адже вона – створіння релігійне, а не лише політична тварина, як г
Плекати невмирущий дух нації
Іван Франко «скрізь ставив рідний народ підставою своєї діяльності, добро народне – метою, розум, науку – шляхом до мети»1. Тому нам треба «... зберегти все незі
Горизонти публіцистики
Пробуджуючи людське в людині, накреслюючи нації шлях у будуччину («Засяєш у народів вольних колі»), підносячи на найвищі орбіти духовності візію людства, через різні прояви творчості – філософію,
Прогностичний аспект творчості
Із горизонтів XXI століття бачимо, з одного боку, банкрутство комерційно-маніпулятивної цивілізації, яка мусить полишити історичну арену, оскільки спричинила жахливу несправедливість і понизила люд
На найвищих світових орбітах
Як бачимо, Іван Франко мислив, творив на найвищих орбітах національного, європейського та й світового життя. Невситимий інтерес до історії як навчительки життя, до ідеалів народів, наслідування муд
Багатоликість брехні й одне слово правди
Лазар Каганович
Є щось символічне у тому, що «останнім із могікан» більшовизму став Лазар Мойсейович Каганович. На
Невтишний біль нації
Голодомор 1932-1933 років... Тривожна згадка з минулого життя, що її вже відроджена українська нація навіки берегтиме у пам’яті. Спомин про два страшні роки, позначені чорною тінню смерті, сповнені
Голодні повні засіки
Історія кожної нації мусить мати свої дзвони: веселі, сумні, величні, визвольні, дзвони перестороги чи перемоги, які б стояли на сторожі пам’яті, які б не дозволяли канути в небуття нашій національ
Парадокс імені Сталіна
У темряві холодного листопадового вечора запалю невеличку свічку. Одну маленьку свічку на своєму підвіконні. І її слабке кволе тіло танутиме, як танули тисячі слабеньких дитячих тілець, замучених,
Хто сказав, що пекло в потойбічні?
«Щохвилини гинуло 17 людей, щогодини – 1000, майже 25 тисяч – щодня»
(Із промови Віктора Ющенка, 2005 рік)
Кінець зими 33-го... На землі ще поскрипує сніг,
Колір голодної смерті
Якого кольору очі дитини, що помирає з голоду: карі, блакитні чи, може, волошково-зеленкуваті? Вони кольору затхлого мертвого повітря і плісняви, вкритої тонкою павутиною, що не дозволяє пізнавати
Із повідомлення італійського консула
у Харкові Серджіо Граденіго від 31 травня 1933 року:
Голод і далі шаленіє і нищить людей, і просто неможливо збагнути, як може світ залишатись байдужим до такого лиха і як
Антиепітафія – ‘33
Людей поховали тільки один раз.
У скотинячих братських ямах.
Відтоді, щороку, з музикою та квітами
Ховають числа.
Змордовані привиди на шпальтах,
Ніби м
ДОДАТКИ
ЙОСИП ЛОСЬ: «Університет не може
бути товариством із обмеженою відповідальністю»
Кафедра зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету імені Івана Франка н
Новости и инфо для студентов